Тільки щось зачорніло в снігах,
Немов виріс у полі лох,
Немов галич укрила шлях
Все чорніше й чорніше росло.
Кавалерія! Клич: „Лягай!“
Залягло двісті сорок голів.
Тисяча шабель — гай.
Чорний гай у снігах летів.
Долітають. Одна тільки мить:
Зарубають, затопчуть, заб'ють…
Попід тупотом сніг курить.
В очах, в вухах встає каламуть.
Долетіли. Ні — єсть рука,
Є приціл — аж в очах сльоза.
Сальва! Тупіт. Сальва! Крах.
Тупіт. Сальва! Спинились. Назад.
В атаку погнали. Гей!
Розступається чорний гай.
Повні груди вітру. З грудей
Миціляй. Доганяй. Добивай.
Наша розвідка — тридцять лез, —
Жене півтисячі їх,
Ще хвилина — і гай щез
За горбів снігові краї.
