Цю сторінку схвалено
КОМУНІСТИЧНИЙ БАТАЛЬЙОН
Тоді одному батальйонові Червоного Ввідного Комуністичного полку дано наказа: „Вмерти, але ворога не пустити“.
Комуністи стояли
на дворі коло хати,
Гомоніли тихо
про похід минулий,
„Рано на Київ“
і раптом почули,
Серед нас хтось мовчки сказав
„спати“.
Але сонце зійшло
аж там — серед бору
Між чорними соснами,
сестрами вгору,
Мов кулеметний диск,
сонце!
Руки хололи,
і нагрівалася сталь.
О, воле! За тебе
рук не жаль.
Командир спіткнувся
об корінь
170
