Перейти до вмісту

Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/181

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Коли ще жили
 на оцій землі?

Я хочу вас бачити,
 батьку мій,
У новім, у щасливім,
 у нашім селі,
Але ви умерли,
 спід ваших вій
Дві мертві, холодні сльози потекли.
Що ж ви стоїте коло мене у сні!..
— Ви мертвий, ви мертвий
 — ви не батько мені!

— Схаменися, сину,
 аж ось рука,
Мозоляста моя, мужицька рука,
І я б до згоди з тобою дожив,
Коли б мене вночі куркуль не убив.

І все далі вперед простягалась рука,
Син за руку схопив,
 — дерев'яна, суха
Не стулялась, не гнулась батьківська рука

Червоноармієць
 прокинувсь пітний,
На лаві прокинувсь
 коло стіни.
— Задеревеніла, негнучка
Приклад рушниці стискала рука.

1930

180