Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/22

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Сивий ранок пав на місто синє.
Камінь спав — лиш дощ зідхав у ринвах.
Вулицею вештавсь той, кого повісять,
І молився: „О, пречиста сльозо,
Он сховалась у тумані башта
(Напувала грудьми паровози),
Молоком налився козій місяць
І розтав, розплакався в тумані…
Я їм серце на майдани кинув —
Най і я в твоїм розтану плачі“.
І припав лицем на сірий ґанок…
Камінь спав — лиш дощ зідхав у ринвах.

1920

21