Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/33

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


…І спить вівсяна осінь
Останнє осяяне слово
Сонце сказало,
І хлібом несло з дверей і з мажі.
А листопад, полив'яна полова,

 Паде й паде навалом,
 Доки досить
 Не скаже
 Осінь.

І ось по вулиці смутний струмінь
Несе… і сумно, і сумно, і сумно —
За днями пісні, за римами рими,
 І скаже:

Восени великого Риму
Так само несло і гноєм, і хлібом,
 І димом.

А сніг? Іще горобці не замерзли.
 Не плач, дурню,
 Розкрий свитину, послухай:

 Чуєш, як любо,
 Як сурми
 Весни,
 Б'ється
 Серце?

1921

32