Цю сторінку схвалено
Наїживсь голений город,
Бородаті бори обсіли,
Із-за рогу вагони, мов ворони,
В полохливі поля полетіли.
Бачу: лавою дні мої сунуть,
Наступають на темний бір,
За бором сховався вечір,
Крізь хащі визирає рубін.
З бором бореться вечір —
Криваві спалахують птиці
То дні мої, діти, мій меч.
Ще іскра — і світ загориться.
1921
3. М. Йогансен, Твори, т. І.
33
