Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/37

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


Осяяний осени
 синіючий сон
І коні сміються — до бою, до бою.
 Похмуроброндзові голови
 Лебедино і гордо
 Вперед.

На млосних міста раменах
 Заплакала мряка
 І вулиці-жили укрилися гноєм —
 Текуча повінь.
 О, разом порізали груди
 Червонозоряні леза…
 Повстали люди —
 Жовтень.

 Нова гуде марсельєза,
 В океані ревуть сирени,
 Паровоз бовкне
 В безмежних дикучих полях —
 Жовтень!

 Орябини тоненькі пальці
 Стулили червонолистий стяг.
 Голе
 Дівча не сахається полумПя
 Зоряновечірньої ризи,

36