Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/36

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


ГОЛОД

Над полем сохлим
Мертві вітряки,
Немов хрести над віршем
 Відзабутим…
Руки не сила підвести…
Ще гірша, о, ще гірша
 Доля буде.

 І поле й голод.
 Це все — ти.
Шляхи — твої пошорхлі руки.
 Над тим, що пишеш,
 Ці хрести
 І в борознах твоїх не зійшли звуки.

Сій же в строфи люте насіння,
 Сій же,
Поки ріже твій син твого сина,
 Сій же,
Пазурями землю копай,
 Лушпайя
 Сій бараболі —
Ще карам не край,
Ще боротись довго за волю.

1921

35