Перейти до вмісту

Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/48

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

НІЧ

 

 Ясно…
 Так ясно удень не буває.
 Ясно.
 Яснішого серцю не треба,
 Тихо, як сонної дівчини очі.
 Землі немає,
 Тільки ніч,
 Тільки небо.

 Але роз'ятрений мозок
 Не хоче,
 Не може,
І в трясці нервовій тремтить розгублений розум,
І от із землі зростають, мов крила, гігантові тіні,
Все вище і вище, мов чорна мільйонова зграя,
Проквиляє, і плаче, і кракає, й дико ґерґоче,
І чорними пальцями в смертній розпуці, в одчаю сягає по зорі…

47