Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/72

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю сторінку схвалено


КОМУНІКАЦІЯ

Потяг дрижить. Дощ миє облізлі боки.
 Букса рипить. Рейка біжить.
Семафор киває, вклоняється стомленим оком
 І пропливає. Букса рипить.

…Рипіли вози і вклонявсь журавель при дорозі.
 Гойдалися голови. Групка у поле
 хитренько заходила колом.
Хмари курили в задумі. Спало на возі,
 Спало навколо.

Потяг дрижить. Дощ миє бляшану спину.
Скиглять колеса. Попереду певний сопе чумак.
Витягне вгору. Прогуркотить у долину.
Люлька сичить, розсипає чорний табак.

Ген на ліси, понад хмари вибігли радіошпилі,
Серед гунявих гігантів крицевий кондор ліг.
Ні — ці залізних голів перед віком залізним не схилять.
Рупор рудих рядів — революцій ревущий ріг.

1925

71