За степ, моє серце, Аґітація, За море й гори, За ліс,
Тільки не за мистецтво для мистецтва
І не за місто для міста.
Ні, не буде смердючого міста, не буде. Для кого ця цяця:
Понабивані м'ясом казарми із двору до двору? Вийдуть вільні і горді На поле люди, Радісне радіо Загуде з бородатого бору.
1925
II
Аґітація
Так, ліси — і такі ж неминучі,
Ще неминучіші, ще буйніші
Сині долини, ще глибші кручі
По земній кулі наше серце напише.
