Цю сторінку схвалено
VI
Мій любий, мій друже,Ти, що співатимеш з мене,
Коли буде Комуна,
Коли вже й Комуни не буде…
Тобі понад голови
Вчених,
Розумних,
Марудних
Передаю свою душу.
1925
VII
І дівчина — вдень продає насіння,Вночі віддається солдатам у парку
(Вона й убралась би, та ех! таке все
в неї стареньке).
Її син, великий і сильний,
Із вічних законів чудову скрутить цигарку.
І за руку візьме свою убогу неньку,
І поведе з собою у високу залу,
І при фанфарах і сурмах покаже людям стареньку,
Що його народила і тілом своїм годувала.
1925
6. М. Йогансен, Твори, т. I.
81
