Перейти до вмісту

Сторінка:Майк Йогансен. Поезії. (1933).djvu/83

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
 
VIII
Дещо вже справдилось…

Збудив залізо: встало і іде,
Ногами потяга переступає степ,
Летить над лісом,
 Шрубом вкручується в плуг
І дзвякає підковою. У рудень рук
Не вистачає на великий вигруз.

Заводить воду у завод,
Засвічує — і от вода горить,
Трубить в турбінах, наливає порт,
Де пароплав на якорі стоїть.

Як літери електрики, як ліхтарі,
Стоять слова над мапою Союзу
І світять. І в льодовий ріг,
В полярне поле увіходять люди.

 
IX
І пише в книгу піль за твором твір

Колишніх і теперішніх пшениць,
На гори сходить і вбачає з гір
Шпилі прийдешніх світових столиць.
Місця високі віддає для міст,
Для рік ревущу позначає путь,

82