Сторінка:Майк Йогансен. Під парусом на дубі (1933).djvu/91

— Рятуйся, браття! Рибу скидай!
Гуде забрати здобич море
Вода воює — по самий край
Бушприту здіймаються водяні гори.

— Орцій! Крізь бурю реве старий.
— Чи пан, чи пропав — все одно.
— Орцій! Додому. Орцій бери!
— Хто займе рибу, пущу на дно.

Орцій! По пояс у морі стоять
Ловці, налігши на клівер.
Через борт морозна пішла бруя
Орцій! Поворот. І знову ліво.

Блигомий берег блиснув на мить
І знову потоп у пінявій хвилі.
— Орцій! На берег прову держіть
— Гребіть скільки є, скільки є в вас сили.

В піску, в мілині сичить шкафут
У воду. Попхай. Тягни руками.
Розриває м'язи кодоли жмут,
Коліна крає різучий камінь…

Живі. Удома. Але старший
Не дає. Збирає негайні збори.
Похилились голови з кляклих ший,
Стоїть старий і мовчить суворо.

— На кого працюєте? На куркуля?
— Герої, що в море улов скидали?