О пів до шостої на харківськім вокзалі з'явилася фігура в пальті з армійського сукна, в великому кепі і з рукзаком через плече. Фігура промчалася коридорами і ввігнала в «залю для пасажирів першої і другої кляси».
Хоча це була фігура філософського порядку (у чім переконалися добре пасажири «першої і другої кляси», рятуючи свої мозолі і боки від фігуриного наступу), та все ж вона настільки поспішалася, що не замислилась над отим клясовим написом: «Пасажири першої і другої кляси». Знищено клясовий принцип у вагонах: є бо тільки м'які і тверді вагони на наших залізницях — та ба! На вокзалах є ще й перша, і друга, і третя кляса; і народ, що пахне дьогтем, махоркою і мазутом, знає, що перша й друга кляси не для нього зроблені — і йде спати долі в «третій» клясі.
Та не ці дива аналізував філософ з рукзаком у руці. Його цікавили дві справи: перша — як живуть євреї-хлібороби в степу, друга — як поставитися до людей, що обіцяють прийти у «залю першої і другої кляси» о пів до шостої ввечорі та принести з собою квитки і маршрути і гроші і, пообіцявши все оце, не приходять. У шість сорок євреї-хлібороби ще змагалися за право існування з людьми, що не додержують свого слова. У шість п'ятдесят євреї схитнулися і відступили, а в шість п'ятдесят п'ять у голові під великим кепом запанували цілком і безумовно ті люди, що умовляються прийти на вокзал у пів до шостої, а не приходять і в шість п'ятдесят п'ять.
130
