Химерними шерегами вийшли в пам'ять голосівки і шелестівки… — Нема нічого над моркву, нема нічого над попову свиню, нема впину вдовиному сину, нема… нема… нема нічого милішого за сон!
Ось воно! «Нема нічого милішого за сон!» Нема нічого милішого за сон для всіх, для всього сущого. А значить, коли сифон хоче спати, то немає в цьому нічого поганого, нічого злочинного. Сифон хоче спати, ну, що ж — хай спить…
Тут я заснув сам.
(Ми з Маном вирішили, що так їздити нам не годиться. Делеґація збиралася три дні об'їжджати Никопільський район, три дні — Криворізький, три дні ждати тих, що спізнилися, три дні — правий берег Інгульця, три дні — лівий берег Інгульця, три дні — кримські колонії…
Нам, людям неврастенічним і неврівноваженим, така система здалася за занадто систематичну. Ми поїхали вперед).
Ми розлучилися з шофером, що був у Франції, і з другим шофером, що не був у Франції. Ми розлучилися з Дніпром. Ми розлучилися з тихими безпорадними людьми, у яких скоро буде своя школа, своя баня, своя сільрада — і урожай; у яких скоро не буде модних черевиків, брондзових ґудзиків, зефірових сорочок і ховрашків. Ми розлучилися з Никополем, з його ориґінальними вулицями, з його головою КНС, мисливцем і рибалкою.
Але мені не так легко розлучитися з Никополем.
Переді мною лежить одірване вічко від цигаркового коробка «Куба». На жаль, у мене немає вже цілого коробка і я не можу поінформувати вас, яка ціна тих цигарок у Союзі і, зокрема, яка ціна їх у Сибіру та в Туркестані.
Зате насподі цього вічка записані інші інтересні, ба навіть сенсаційні цифри. Никопільський район має вісімдесят тисяч населення, з них дванадцять тисяч живуть у самому Никополі; там коло тисячі членів партії і коло півтори тисячі комсомольців. Розміром цей район не менший від якої округи.
151
