чили, як сонця зимою. Де поділися їхні 30 фунтів пшеничного брашна і 8 фунтів слънчогледове масло — не знати.
Частина студентів повтікали. Тоді управа технікуму надрукувала «список дезертирів» у газеті й висловила їм догану. У такий геніяльний спосіб управа технікуму позбулася відповідальности за студентське здоров'я, і за студентське ж сонцеглядне масло.
У цьому самому Преславі, очевидно, не все гаразд. У тій таки газеті є стаття «Двоеличие на преславските партийци». А от що пише «Колективне Поле» про сам цей «културен центр».
«Говорят, че Преслав є культурен центр на болгарщината в СССР. Ако под култура розбираме количеството на жителите, които имат известно образование, т. е. количеството на интилигентните сили, то това мнение трябва (треба) да се признає за вярно, понеже «Преславскага семинария» в царско време є давала възможност болгари да получат известно «образование», но от това идеологическо обработване голямо (велике) количество средни и силни селски хазяйства в духа на капитализма и царизма, култура на селото много малко (дуже мало) се е повисила, а новите кадри, кои се там обработват при съветската власт се разсейват (розпорошуються) по всички краища на СССР и уделния вес на оставащите на место (питома вага тих, що зостаються на місцях) є още не достатъчен».
Щодо науки землеробства, то його викладається в преславській аґрошколі, яка тепер «облечена в мантията на агротехникум» за старими методами і воно ніяк не одбиває колективістської революції на селі. Приклад Преславського педтехнікуму й Коларовської семирічки показує, що «новите кадри, кои се там обработват» не завжди «се там обработват» так як треба.
Ім'я й прізвище завідательки преславського педтехнікуму Рая Михайлівна Кандева. Нехай Рая Михайлівна Кандева ще раз подумає про сто п'ятдесят грамів хліба, що ними вона годує своїх студентів, а потім узиває їх «дезертирами. Повторюю: ім'я й прізвище завідательки преславською педтехнікуму Рая Михайлівна Кандева.
42
