Сей рік колосальний був у степу врожай. Не один колгосп на степу погноїв хліб, і мало який управився убрати ввесь хліб до колоска. Їдучи Одещиною й Херсонщиною доводиться подекуди бачити чорні валки незвезеного й нескладеного в скирти хліба.
Були такі райони, де хліб не складалося в скирти, бо на це чигав з ґнотом у руках куркуль. У Кадіївському районі через це мало не були зарізали всю справу. Вийшов наказ хліба в скирти не класти, щоб бува не спалила куркульня. Линули дощі; боялися вогню й мало не пропали від води. Тоді дозволили класти хліб у скирти, тільки щоб одна від одної були далеко. Так Кадіївка, працюючи вдень і вночі (для того провели електрику), змолотила ввесь хліб.
Уродило і «Комунарові». Чотирнадцять днів поклали собі комунари на молотьбу й усі вийшли в поле. Жовтий від гасової лямпи, від чотирнадцятигодинної роботи в канцелярії, вийшов рахівник-винахідець, що зумів управитися з колосальним, новим, доти ніде не бувшим рахівництвом колгоспу, вийшов у поле. Удосвіта він уже стояв коло машини з діловодом сільради й ударниками і вони працювали в вогкій темряві.
Соціялізм — це обрахунок! Соціялістичний сектор сільського господарства, поставлений перед лицем гігантського сфінкса — нових форм обрахунку. Усуспільнюючи господарства, ми усуспільнили не тільки плуги, коней і людську працю. Ми усуспільнили селянську аритметику, усуспільнили ті нехитрі числові операції, що кожен дядько провадив крейдою на своїх дверях і операції ті ускладнилися вдесятеро, бо замість двох сот дядьків їх тепер роблять двоє рахівників. Інтенсивність труда, якість його, особиста ініціятива зробилися цифрами й оживають у розрахунку. З засохлого помбухгальтера колективізація зробила Наполеона цифр. Ганнібаля числових рухів, Едісона математичного дзеркала людей.
Замість чотирнадцяти днів Комунар змолотив пшеницю за дев'ять днів. Мало того: кожен робітник десь коло
43
