із шапкою в руці, а очунявши, сам спішно розповідав, у кого й де саме ще закопаний хліб. Підведена для помсти над тим, хто міг виказати, рука безсило падала перед чудом.
Замкнутий у колі коней, копиць і колосся куркуль хотів би поділити владу між собою й богом. Видушивши з наймита сім потів і сім разів зґвалтувавши землю, він сидить на своїй купі золотого зерна і ладен радше жертвою спалити його богам, ніж віддати людям. Уночі він іде до сільського ворожбита й радиться з ним, де б сховати хліб так, щоб не знайшли його люди. Він закляв цей хліб, але одночасно начистив одріза і наготував ґнота для підпалу.
Було так, що в одному селі кілька душ із КНС знали, де куркуль сховав хліб і все ж таки не можна було його взяти. Не можна було поставити під загрозу життя й хату вірних друзів радянської влади. А тим часом було добре відомо, в якім саме кутку куркульської клуні лежить над тисячу пудів хліба. Довго думав уповноважений. — Евріка! — сказав він, нарешті, і поїхав до міста.
З міста повернувся він з якоюсь довгою річчю, завинутою в дві газети. Сам один із оцим апаратом з'явився він до куркулевої хати і розгорнув пакунок. З газет виблиснула довга нікльована труба — раніше це був циліндер автомобільної помпи, а може й попсований телескоп. Приставивши трубу до правого ока, винаходець поволі пішов обходом по хаті, націляючи то в стіни, то в підлогу. Здивований і дещо збентежений дракон ходив за ним слідом, насмішкувато щулячи очі. Але магічна труба швидко вивела шукача з хати. На мить труба спинилася на старій груші, черкнула по перелазу, обійняла зелені грядки городу і стала повагом повертатися до клуні. Насмішкуватий вираз загасав на драконовім обличчі. Але труба уперто й настирливо посувалася до клуні, обвела дах і солому і застигла, фіксуючи той самий куток, де була хлібна яма.
Після того варт було прийти в двір з трубою, як куркулі самі вели до ям, опасуючись, мабуть, щоб труба не викрила
49
