мує мене, що потяг спізнюється на одну годину двадцять хвилин. Мені шкода однієї години і цих двадцять хвилин і мене живий бере жаль, що мене все ж таки вночі, в темряві обікрадено на одну годину й двадцять хвилин. За цей час я, можливо, взнав би про Даґестан дуже багато, може саме цього мені не вистачить на те, щоб схопити якийсь останній, остаточний штрих, і подорож моя буде неповна.
Але поміркувавши трохи, я спостерігаю, що ухилився від громадських інтересів, замкнувся в індивідуалістичну шкаралупу і проґавив інтереси своїх сяброподорожніх. Я спізнююся на 1 годину 20 хвилин! Ясноблакитна тітка спізнюється на 1 годину 20 хвилин (її не шкода, вона все одно запізнилася на півдесятка років проти нашої епохи), суб'єкт у максліндерівських штанях спізнився на 1 годину 20 хвилин, суб'єкт з прудкими очима запізнився (попри всій прудкості своїх очей) на 1 годину 20 хвилин, сім командирів запізнилися на 7 годин 7 ✕ 20 хвилин, сто дев'яносто чотири пасажири спізнилися на 194 години 194 ✕ 20 хвилин. Це вже не година, а п'ятиденки й декади пасажирогодин і пасажиродвадцятьхвилин.
Спізнившися на одну годину і двадцять хвилин особисто, я не маю змоги (попри наших темпах) обчисляти всю втрату часу, що її спричинив пасажирам швидкий потяг нумер два. Але я привертаю увагу читача, що без сумніву візьметься вирахувати цю втрату, на той факт, що це не жарт, а справжня втрата.
Феодально-буржуазний математик Малінін і Буренін, що його твори я вивчав у гімназії, цього, до речі, не розумів. Він був учений порядку індивідуалістичного і поряд із задачами, де пропонувалося змішати п'ять «цибиків» небеснокитайського чаю з п'ятьма гарнцями небеснопопівської манної крупи і продавати цю суміш з явною невигідністю для шлунку й для кишені покупця по три карбованці й п'ятдесят копійок за фунт, Малінін і Буренін висував ще таку мілітаристичну по формі проблему:
— Один солдат проходить одну верству за п'ятнадцать хвилин. За який час одну, верству пройдуть сто солдатів?
Рішіть цю проблему, улюблений читачу. Коли ви, приєд-
89
