Сторінка:Майк Йогансен. Три подорожі (1932).djvu/95

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



То город — дощ під парусом туману
Захований від сонця і від вітру,
В холодній непозбуваній розпуці,
Проценти вираховує старанно,
Фантоматичне обчисляє мито
По день химерний, що навіки витре
 Його з реєстру східних революцій.

Та це зовсім інакше море. Оце й зараз, у лютому місяці воно блакитняво-зелене. Перед вікном виростають ґранітні загорожі гавані, шкуни й пароплави гойдаються в затишку, мартини пливуть у теплім вечорі, а вздовж берега, мов безконечний ремінь невидомої прозорої машини, чорною безкраєю смугою взад і вперед снують качки. То гоголі, черниці, сиваки й крижні спочивають на каспійськім курорті після довгих мандрів у Росії, Німеччині, Норвегії.

На жаль, більшій частині читачів не заб'ється серце, почувши про гоголів, черниць, сиваків і крижнів. «Як ви можете вбивати безневинних пташок?» запитували в мене, розуміючи під безневинними пташками качок усякого пера.

Коли б я був крижнем і в дурній голові крижневій моїй були б законилися абстрактні міркування про долю й ролю крижневого народу на цій зеленій землі, то може я управився б знайти якусь загальнокрижневу мету для всіх моїх співкрижнів і очевидно гостро протестував би проти стріляння в крижнів п'ятим нумером шроту, таке бо стріляння подекуди шкодить крижневому організмові, ба навіть самому життю крижневому.

Та що й я сам не крижень і читачі мої не крижні й не крижачки, то питання це нерозумне. Крижень існує для того, щоб його вбито, засмажено й ззідено. Причина цьому та, що випадково на землі всі організаційні функції перебувають у руках людей, а не крижнів. Так само ми не будемо сподіватись на те, що блощиці, комарі й морква колись знайдуть якусь самоціль для свого існування.

Апотез крижня, найвеличніший момент його життя це той, коли в нього влучив центр заряду й він шкереберть гупає у воду. Для цього він жив, викльовувався з яйця,

93