Гофмана (з „Серапіонового Брацтва“) за столом сидіть гість і оповідає. Він доходить до того, як хтось сильно постукав у двері, і в цей момент хтось стукає у двері кімнати, де зібралися слухачі. Спробуйте переконати читача, що це чиста випадковість. Кожен читач мимохіть відчуває магічний вплив паралелізму.
Щоб це було ясніше, перекажемо відповідний ефект з оповідання По „Падіння роду Ашерів“ (The fall of the House of Usher). Приятель Ашера, що приїхав розважати його, переживає разом з ним смерть сестри його Мадлени Ашер. Щоб піддержати дух у непевнім тілі Ашера, він читає йому якийсь дурний лицарський роман, одтягуючи увагу від смерти улюбленої, єдиної сестри, його двійні.
Він читає… одірвав клямку дверей, так що гуд сухого й дуплистого дерева залунав і одгукнувся на ввесь ліс…
У цей момент вони чують звук точно такий, що про нього читав приятель Ашера. Але він читає далі: Етельред уразив дракона… і крик хрипкий і пронизливий розтявся в келії…
Читець тремтить і здригується, бо він чує такий самий пронизливий зойк крізь гудіння вітру.
І от щит із дзвоном упав на срібну підлогу…
Ашер і його приятель ясно чують ехо від удару металом. Ашер, що в нім напруження досягло найвищого ступня, белькотить — … Кажу вам, ми її поховали живцем… я чув, я чув уже, вчора, як вона ворушилась у могилі… Божевільний — я кажу вам, вона стоїть за дверима…
Двері розчинились і в кімнату впала леді Мадлена в останніх, тепер уже смертельних конвульсіях.
Читач вибачить нам таке перелицьовання Поевського оповідання і згодиться, що воно дає яскравий приклад
