підсуває читачеві одверто, в формі найчастіше тверджень, як от у байкарів, казенних письменників, то-що.
3. Там, де такої морали немає, треба виділити „ситуаційні“ висновки, що читач робить сам. У цім оповіданні — „не жартуй з духами“. В оповіданні „Червоний Вартовий на Рифі“ — „злочинця карає суспільство, а коли ні, то господь бог“.
4. Грубою помилкою було-б негайно ідентифікувати ці висновки зі світоглядом автора. Частіше їх доводиться ідентифікувати з світоглядом редактора, а то й видавця, а часто й просто Мар'ї Алексєвни. Світогляд автора знаходиться старанною аналітичною роботою над усіма його творами і сучасною йому творчістю инших. В данім оповіданні куточок світогляду визирає спід відношення автора до кволих людей.
5. Знайти справжній світогляд автора, аналізуючи тільки його твори, — справа дуже нелегка, а подекуди чисто неможлива. Приміром, А написав казенне оповідання, який справжній світогляд А?
6. Існує ще одна категорія соціологічної аналізи — це, взявши всі події твору за даний історичний факт[1], за вірне дзеркало суспільного життя, робити висновки історично-соціологічного характеру про життя такої то епохи, про її продукційні відносини і їхню надбудову. Ця найважніша категорія аналізи змісту, по-перше, має актуальне значіння головне для минулих часів (де бракує инших даних), по-друге, неможлива без попередньої аналізи типів 1, 2, 3, 4 — бо треба попереду зробити „поправку“ на суб'єктивність автора. Ця
- ↑ А робити це можна тільки тоді, коли абсолютно бракує инших даних для тієї епохи. Як „дзеркало життя“ література дуже непевна річ. Див. першу статтю в цій книзі.
