таємниць, словом сказати, всі спружини сюжетної конструкції. Мало того, в поданій новелі Едгара По деякі типові ознаки головної дієвої особи служать ще й для того, щоб зводити читача з правильної стежки розгадування і одночасно цю правильну стежку ввесь час зоставляти в полі його зору.
На нашу думку багато яка новела По виникла з нічого, не маючи під собою ніякого фактичного субстрату. За одну з таких ми уважаємо новелу „Thou art the Man!“ (Ти єси!)[1] і ми спробуємо шляхом репроспективної аналізи відновити процес її створення, викриваючи при цьому методи.
Десь в иншому місці (див. вступну статтю) ми цитували з теоретичної статті самого По, твердження, що більшість оповідань пишеться з кінця, то-б-то попереду установлюється розвязка, а тоді вже вишукується способи її умотивувати. Цікаво, що існує маніра також і подавати в цей спосіб оповідання, тоб то читачеві одразу, чи прямо, ми використовуючи новелістичну умовність, показують яка буде розвязка, а далі тільки намагаються, накопичуючи перешкоди й задержки, підняти його цікавість до тії розвязки. Згадана новелістична умовність буває неоднакова для різних часів, ба навіть для різних країн. Читаючи французький роман читач жде, коли героїня зрадить свого чоловіка, читаючи англійський роман читач частіше жде, коли молоді одружаться. Це, правда, дуже грубо й дуже приблизно, та кожен, хто читав багато романів згодиться, що умовність новели, найбільш імовірна рюзв'язка їі різниться по країнах і має в собі де-яку закономірність.
- ↑ Подану в «Вибраних творах Е. По» ДВУ 1928.
