вився своєю розбещеністю. Його вину доведено, він чекає смерти, коли на банкеті в Гудфеллоу з'являється короб з Шато-Марго. Короб становлять на стіл, відкривають і з нього випростується труп забитого Шатлворси, що вимовляє до Гудфеллоу слова „Це ти“! Гудфеллоу признається, що він забив Шатлворси, а автор оповідання розказує коротко, як він відразу запідозрив Гудфеллоу, знайшов труп Шатлворси й вигадав комедію з коробом вина.
Насамперед звернімо увагу нате, що в цій новелі немає нічого схожого на факт. Що трупи закладають у скрині, щоб відвезти їх як найдалі від місця злочинства, це, навпаки, дуже частий факт, що дав поживу вже багатьом пінкертоністам. Та труп сховати в короб, щоб, навпаки, викрити вбивство це достатня протилежність фактові, ще в усякім разі не реальна подія і не наслідування реальної події. Це чистісінька вигадка. В самій цій позиції трупа в коробі спід вина на столі є щось таке outré як любив писати Едгар По, що його стиль на ній позначається яскраво. Він завжди шукає найбільшого ефекту. Йому замало було-б повести всю компанію в ліс і там одшукати тіло; ні воно само повинно було з'явитися і в той саме момент, де найменше можна було чогось хоч приблизно подібного чекати.
Можна було-б уявити собі, що цю розвязку придумано вже пізніше, коли установлено фігури злочинця і подуманого злочинця, але маніра По в инших його творах дозволяє з певністю вирішити, що цей кінець був початком утворення новели. З цієї кінцевої ситуації подібно до того, як з ляйбніцевської монади всесвіт, розвивається оточення, побут, характери і все инше. Як бачимо чиста протилежність градаційній но-
