Сторінка:Майк Йогансен. Як будується оповідання (1928).djvu/129

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Цей ландшафт, біла настирна курява, стома і спека, можна було-б узяти як настрій зустрічи з похороном, але для цього немає підстав. Очевидно так і було насправді з автором. Це, так би мовити, не ландшафт, а факт. Пізніше автор навіть заявляє: „погода была прекрасная, еще прекраснее чем прежде“… із чого ясно, що ніякої окраски змістової цей ландшафт не має.

2. Кучер починає гнати візок, щоб не зустрітися з похороном.

3. Вісь зломилася й доводиться стати на дорозі. Повз автора проходить похорон, докладно описаний.

4. У присілку автор знаходить Касяна і умовляє його довезти його до порубу, щоб він міг купити там нову вісь.

5. Купивши вісь, автор іде на поруб постріляти. Ландшафт. Касян ув'язується за ним.

6. Автор убиває деркача. Вони лягають на траву. Ландшафт. Касян починає філософську розмову про кров, гріх і тварин.

7. Далі розмова йде про життя самого Касяна, про Мартина Теслю, що вмер, хоч його і лікував Касян (це його ховали в першій частині етюда).

8. Касян розповідає трішки про далекі місця, де йому доводилося бувати.

9. З'являється дівчина (Аннушка), що живе з Касяном. Зостається нез'ясованим, чи це його дочка, чи ні.

10. Автор розстається з Касяном і вертається додому. Його кучер Єрофей мало додає пояснень про Касяна, хоч він був сусіда йому колись у Сичівці, на батьківщині Касяновій.

З цього короткого переказу кістяка видно, що автор не тільки в рамцях (облямівці, „обрамлении“) свого оповідання додержує форми блокнотної, але й у самім