що вона найняла якомусь хлопцеві доччину кімнату. Ввечері з'явився той хлопець — і що ж! Це був він, той самий денікінський офіцер. Через кілька місяців вона вийшла за нього заміж.
Як бачить читач у цім факті з боку структурного є та хиба, що в якімсь місці авторові доводиться сказати: „Минуло кілька місяців“. Крім того, цей факт є, як кажуть у нас критики, ідеологічно невитриманий.
Подивіться тепер, що зробив з цього факту письменник.
У містечку живе еврейка з сином, йому щось із шість років. Цей син не може балакати, він німий. Коли мати його пестить, він намагається вкусити, коли вона хоче його покарати, він лягає, щоб його побили.
У містечку являється комерсант Макар і через таку тьотю Берту робить матері пропозицію піти до його в найми. Обидві женщини знають, що то значить піти до такого в найми та й він сам каже, що готовий і в Загсі записатися. Стрівшися з Макаром, женщина впізнає в нім бандита, батька свого сина і він дізнається, що потворний хлопець — його син. Вернувшися до дому, вона пестить свого сина і борюкаючися з ним, випадково його задушила. Бандит-же не відстає від свого наміру й залякана загрозою смерти, вона врешті іде до нього жити. Але вся ситуація криє в собі натяк, що при першій нагоді вона його видасть радянській владі.
З цього читач бачить як перетворюється подекуди фабула. Не буду заходити тут у деталі, бо багато важать часто такі суб'єктивні речі як запас авторового досвіду в тій чи иншій ділянці суспільного життя, подекуди його особисті симпатії то-що. Я хочу звернути увагу читачеву тільки на одне: на оцього жінчиного сина. Для чого автор завів оцю особу?
