Сторінка:Майк Йогансен. Як будується оповідання (1928).djvu/52

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

А начальник управи, чоловік справедливий все-ж таки (коли він чогось переконався, як от тієї ночи), не тільки наказав повернути капітанові посвідку, а й дав йому другий корабель. Але він готовий був присягтись собі повік свого життя, що старий Джек Гейнс посадив судно на риф саме тому, що на ньому був пасажиром начальник Портової Управи.

Як-би то не було, а цей незначний інцидент спричинився до того, що в місті об'явлено торги на збудування буя з дзвоном. А що маленькі країни полюбляють великі речі, буй мав бути здоровенний, справді рекордний буй, із дзвоном завбільшки з барабан.

Сем Джонсон, власник гамарні „Вулкан“, був той, хто склав контракта, не тому, що він був найдешевший із конкурентів, а тому, що він був єдиний.

Инші майстрі уникнули цієї справи. Без сумніву вони змогли-б збудувати буй, але їх затрудняв дзвін. По контракту-ж треба було робити всі частини тут-таки — в колонії. Проте Сем зі своїми хлопцями та із своїм, єдиним учнем без страху взялися до роботи, і за кілька, тижнів здоровенний конус із клепаного листового заліза лежав у його дворі. З обох кінців конус був зрізаний. До дна була на прогоничах прироблена дужка для якірного ланцюга; вгорі висіло з хреста, піддержуваного двома штабами, щось довгасте з мюнц-металу, в середині чого був язик завбільшки з здорову бутелю для води. Це був дзвін. Він хилитався, коли торкнеш хоч трошки, і давав глухий звук. Джонсон присягався, що його було чути на острівному маякові за двадцять миль від берегу.

Візьміть отакий австралійський коров'ячий дзвоник що в такій пошані у скотарів і що нагадує своєю формою найбільше овальний глек, довгий та вузький