ли більше цінені. Але, якщо ти їх обеззброюєш, то ти починаєш ображати їх, ти показуєш їм, що недовіряєш їм, бо маєш їх чи за боягузів, чи замало вірних: одна і друга думка твоя про них зроджує супроти тебе ненависть. А тому, що ти не можеш бути безборонним, то випадає тобі звертатися до наємного війська; про його вартість ми сказали вище. А коли б те військо й було добре, то його не може бути стільки, щоб могло тебе захистити перед сильними ворогами й перед підозрілими підданими. Тому, як я сказав, новий володар у новому володарстві завсіди організував військо. Таких прикладів повна історія. Але коли володар здобуває нову державу й прилучує її до своєї старої, тоді конечним є обеззброїти ту державу крім тих, які при здобутті її станули по його стороні. А й цих сторонників з часом і при нагоді треба зробити зледащілими і розніжненими та влаштуватися так, щоб усе військо твоєї держави складалося з твоїх власних вояків, які були біля тебе в старій твоїй державі. Наші діди, зокрема ті, яких шанували за мудрість, говорили, що конечно було Пістою держати поділом на партії, а Пізу фортецями. Тому й у деяких землях, підданих їм, сіяли незгоди, щоб легше ті землі мати у свому пануванні. На ті часи, коли Італія була в стані нестійкої рівноваги, це могло б бути добре. Та не здається мені, що можна сьогодні брати це за правило: бо я не думаю, щоб умисне викликування незгоди могло
