ється по перше з причин, про які попередньо обширно говорилося, а саме, що той володар, що увесь спирається на долю, коли вона зміняється, кінчить руїною. Думаю теж, що володар має щастя, коли поступає згідно з вимогами часу; немає, коли поступає незгідно з вимогами часу. Бо люди всякими шляхами доходять до ціли, яку кожен має перед собою, себто, до слави, до багатства. Й ідуть до цієї ціли один обережно, другий настирливо, — один ґвалтом, інший хитрощами, один терпеливо, інший непогамовано. Кожен отими всякими способами може дійти до мети. Одначе, бачимо, що з двох, які змагають до ціли однаковим шляхом, один доходить до неї, другий ні. То бачимо, що з двох, які доходять, змагають протилежними способами, один обережно, другий настирливо. Все те залежить від нічого іншого, як від потреб даної хвилини, до якої вони у своїх поступованнях пристосовуються або ні. Це ж є причина й того, як я сказав, що двох, які хоч поступають неоднаково, осягають ту саму мету; а з двох, які поступають однаково, один осягає ціль, другий ні. Тут є й ріжниця в оцінці того, що є добре, а що зле. Коли володареві, який володіє зобережна й терпеливо, часи й обставини сприяють, тоді система його володарювання є добра, все йому йде гаразд; коли ж часи й обставини зміняються, тоді він кінчить руїною, бо не зміняє способу свого поступовання. Немає такого мудрого чоловіка, щоб умів
