ловину, даючи нам змогу орудувати другою половиною або майже половиною. Мені хочеться порівняти долю з бурхливою рікою, яка в часі повені заливає рівнини, вириває дерева, руйнує хати, забирає з одного місця землю й несе на інше; кожен перед нею утікає, кожен уступає перед її люттю і не може ніяк припинити її руїнного гону. І хоч так є, то все таки люди, коли приходять погідні часи, забезпечуються греблями, гатями так що як знову буде підноситися ріка, то або поплине каналами, або її напір не буде вже такий нагальний, ані такий шкідливий. Таке ж буває і з долею. Вона виявляє свою потужність там, де немає зорганізованої сили, яка оперлася б їй; вона туди спрямовує свій напір, де знає, що немає гатей, ні гребель, які її зупинили б. Як ви приглянетеся Італії, яка є тереном згаданих змін, і причинам, які дали почин до цих змін, то побачите, що Італія це поле без гатей і без гребель. Коли б вона була відповідними зарядженнями підготована до опору, як Німеччина, Еспанія, Франція, то вилив не зробив би тих великих спустошень, які бачимо, або й зовсім не стався б. Цього мабуть вистачить, що торкається того як протиставитися долі взагалі. Та коли б я захотів зупинитися на подробицях, то постарався б вияснити, як це воно буває що володар, який нині тішиться успіхом, завтра кінчить руїною, при чім не бачимо, щоб він міняв свою вдачу чи якусь прикмету. Думаю, що це зроджу-
