Сторінка:Макіявеллі Н. Господар (Нью-Йорк, 1976).djvu/15

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

і тривалого зусилля; він здатний на запал, що спалахує раптовно й нагло гасне, як його не підтримувати силою. Цю силу, в усіх її формах, поручав автор кожному, хто почував себе здатним стати на чолі руху. Без застосування цієї сили тяжко обійтися „реформаторам”. Переконання, намова? Всі ці методи прегарні, коли ходить про те, щоб щось зрушити з місця, але — не щоб утримати в безперервнім напруженні розплутану енерґію. Так уже створена людина, що всякий новий порядок завсіди зустрінеться з упертим спротивом прихильників старовини — що є природно — і лише з „слабою обороною тих, які вийшли б добре на нових порядках”. Байдужість останніх є випливом страху або недовіря: плебс до всього мусить доторкнутися рукою, щоб пізнати — добре воно чи зле. Тому то з двох метод — грозьбою чи просьбою, Макіявеллі стає на бік першої. „Коли для переведення своїх замірів вони — реформатори — уживають просьби, тоді усе в них іде шкереберть; коли ж вони зуміють силою привести інших до послуху, тоді рідко їх підприємство кінчиться безуспішно”. Він не видумує, він покликається на історичні факти і старанно збирає їх. А в своїх теоріях здобувається інколи на жорстокі дотепи… Він не є проти пророків, бо вони захоплюють народ. Але з історії він знає, що „всі пророки узброєні — досягали свого; ті ж, що йшли голіруч — гинули. Історія його часів і наступних та й досі не заперечила