Біля стопятдесят років тому італійський філософ і публіцист Вінченчо Куоко вперше видрукував цю розмову папи Льва X, 1513-1521, — що походив із славного роду Медічі, — з Ніккольо Макіявеллієм, 1469-1527, що був політик, філософ і секретар володарства Фльоренції. Ця розмова між цими двома приятелями, людьми Ренесансу, відбулася у Фльоренції. В Італії ця розмова й досі майже незнана, крім деяким історикам і філософам, а в нас таки як нам здається — зовсім незнана; переклав я цю РОЗМОВУ й уперше появилася вона в КРАКІВСЬКИХ ВІСТЯХ, — Субота-Неділя, 21-22 листопада 1942, Рік III, ч. 261 (708). Радо поміщую її тут, щоб наш інтеліґентський загал пізнав цей цікавий фраґмент далеких часів. Надто, ця розмова кидає яскравий жмут світла на твір Н. Макіявеллія „Il Principe“ й позволяє нам краще та глибше зрозуміти тло твору.
М. О.
„Говорив я Макіявеллієму, — починає Лев X, — про несправедливі осуди, що їх давало багато людей про його писання.
— Що ж його зробити? — відповів він мені: більша частина людей несправедлива супроти мене, бо вони повні пристрастей і є слугами партій. Я ж хотів написати мої твори без ніякої пристрасти; не йшов я за ніякою партією: ну й образив я їх усіх. Написав я мої твори для людей, що вміють думати й у цьому розчарувався: людей розумних — мало.
— Тебе обвинувачують, — говорив я далі, — що ти подав для Медічів засади про тиранію, а
