летними словами, чи іншими пустими принадами й прикрасами, якими стільки письменників, звичайно, прикрашують свої книги. Я хотів, щоб ніщо не оздоблювало цю працю, лиш щоби правдивість предмету і важливість змісту робили її цікавою. Також не хочу, щоб мені закинули пиху, що — мовляв — людина низького й незнатного стану сміє говорити про уряди володарів і вказувати їм напрямок. Бо ж так, як ті, що беруться рисувати пляни країни, вибирають низькі місця на рівнині, з яких можуть ліпше бачити природу гір і високих місцевостей, а щоб бачити низини, вибирають високо положені в горах місця, — оттак само, щоби пізнати вдачу народів, треба бути володарем, а щоби пізнати вдачу володаря, треба належати до люду. Хай Ваша Світлість прийме цей невеличкий дарунок із таким же щирим почуттям, із яким я його офірую. Коли пильно його перечитаєте й над ним призадумаєтеся, тоді знайдете в нім моє щире бажання, щоб Ви дійшли до тієї могутности, яку фортуна і Ваші прикмети Вам ворожать. А як Ваша Світлість із височини Вашого становища кинете, інколи, оком на далекі доли, то пізнаєте як незаслужено зношу я безнастанну наругу злосливої долі.
