Сторінка:Макіявеллі Н. Господар (Нью-Йорк, 1976).djvu/52

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

володареві, який, не маючи своєї держави, примушений жити в новій особисто. Та переходячи до тих, що через власну відвагу, а не через фортуну стали володарями, скажу, що найвизначніші з них це Мойсей, Кир, Ромуль, Тезей та інші. І хоч про Мойсея не треба говорити, бо він був виконавцем того, що Бог по своїй волі йому доручив, проте, вартий подиву за ту ласку, яка робила його гідним розмови з Богом. Та як приглянемося Кирові й іншим, які здобули чи оснували королівство, то всі вони для нас будуть гідні подиву. А як візьмемо під увагу їх діла й особливі їх установи, то вони не дуже будуть відріжнятися від діл Мойсея, хоч цей мав такого великого учителя. Просліджуючи їх діла і життя, побачимо, що вони нічого іншого не мали від фортуни як лише нагоду, яка дала їм матеріял, якому вони могли надати бажану їм форму, яка їм здавалася придатною. Без тієї нагоди їх відвага була б згасла, а без тієї відваги даремною була б нагода. Тож, для Мойсея було конечним знайти народ Ізраїля в Єгипті, що його поневолюють і гноблять Єгиптяни на те, щоб він хотів позбутися ярма неволі і пішов за ним. Треба було, щоб Ромуль не міг залишитися в Альбі; щоби по його уродженні його покинули, щоб він став королем Риму та основником нової батьківщини. Треба було, щоб Кир прийшов до Персів тоді, коли вони були невдоволені володарством Медійців, а Медійці щоб були зледащілі і знікчемнілі від