Сторінка:Макіявеллі Н. Господар (Нью-Йорк, 1976).djvu/51

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
VI.
ПРО НОВІ ВОЛОДАРСТВА, ЯКІ ТРЕБА ЗДОБУВАТИ ВЛАСНОЮ ЗБРОЄЮ І ВІДВАГОЮ

Хай ніхто не дивується, що я, говорячи про нові володарства, про володаря і про державу, наводжу найславніші приклади. Бо майже завсіди люди йдуть шляхами, що їх проклали інші й у своїх ділах наслідують інших; хоч і не можемо докладно триматися тих шляхів, ані осягнути досконалости тих, яких наслідуємо, то все ж таки, розсудлива людина мусить завсіди йти слідами тих великих людей, які є гідні того, щоб їх наслідувати; щоб, як не дорівняти їм, то бодай хоч у дечім наблизитися до них. Таке саме роблять мудрі лучники. Як бачать, що ціль за далека, а знають як далеко і з якою силою несе їх лук, то міряють багато вище, ніж сама ціль. Не на те, щоб стрілою осягнути ту височину, а на те, щоб, міряючи вище, потрапити в саму ціль. Отож, кажу, володарства зовсім нові, де є новий володар, більше чи менше важко удержати, в залежності від більшої чи меншої відваги того, хто здобуває їх. Тому, як хтось із приватної людини стає володарем, а стається це або завдяки його відвазі, або щастю, то одна чи друга з тих двох причин помагають побороти бодай частинно багато перепон. Проте, хто менше вірив щастю, той держався довше; легше вдержатися ще й тому