ли своїх підданих, ніж сприяли їх добробутові й тим самим були радше причиною їх розєднання, і що в тій провінції було стільки злодійств, грабіжництва й усяких інших непорядків, тоді дука рішив, що треба дати їй новий уряд, аби ту провінцію довести до спокою й до слухняности. На це настановив там жорстокого і жвавого мессера Реміра Д'Орко, якому віддав повну владу. Цей у короткому часі довів провінцію до спокою й до зєдинення, зазнавши через це великої слави. Пізніше дука рішив, що така сувора влада вже безпотрібна; до того потерпав, щоб її не зненавиділи, то в середині провінції настановив під предсідництвом однієї найвизначнішої особи окремий трибунал, у якому кожне місто мало свого представника. А знаючи, що минулі суворості викликали проти нього ненависть, то, хотячи успокоїти настрої населення і прихилити його зовсім до себе, він хотів доказати населенню, що як і була допущена деяка жорстокість, то в цьому винен не він, а шорстка вдача міністра. При цій нагоді, якось уранці, наказав розтяти його на двоє й так залишити біля стовпа, до якого був привязаний разом із закривавленим ножем, що служив до сумної екзекуції, на майдані міста Чезена на загальне видовище. Жорстокість цього видовища рівночасно вдоволила народ, але і здивувала. Та вертаймося до речі. Отож, коли дука почув свою потугу й побачив, що він частинно вже забезпечений перед небезпекою, тоді узбро-
