ївшися на свій лад і частинно знищивши ті війська, які, по сусідству, могли його турбувати, а хотячи йти по нові здобутки, мусів рахуватися з Францією, бо знав, що король, який запізно спостеріг свою похибку, не стерпить його намірів. І тому почав шукати нових приятелів та провадити подвійну гру з Францією, коли вона увійшла в неапольське королівство, щоб прогнати еспанців, які облягали Ґаету. Його намір був — забезпечитися щодо них. Це було б йому й швидко вдалося, якби був довше жив Олександер VI, Ось, так підходив він до теперішніх справ. А щодо справ майбутнього, то в першу чергу він побоювався, щоб новий папа не був його ворогом і щоб не захотів одібрати в нього того, що дав йому Олександер VI. Проти того хотів забезпечитися чотирьома способами: перший — винищити увесь рід панів, яких обдер на те, щоб не лишити цієї нагоди папі; другий — прихилити до себе всю римську аристократію, щоб нею могти, як сказано, держати папу у віжках; третій — зробити Колєґію якнайбільше прихильною до себе; четвертий — захопити у свої руки стільки влади, що коли б його батько помер, то він сам міг би устоятися перед першим напором. Із тих чотирьох задумів, іще до смерти Олександра VI перевів три, а четвертий — майже. Бо з панів, яких ограбив, повбивав стільки, скільки лиш дісталося до його рук, а дуже мало хто з них встиг урятуватися; римську шляхту прихилив до себе,
