Сторінка:Макіявеллі Н. Господар (Нью-Йорк, 1976).djvu/87

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

жинців. Перший, що зробив це військо голосним був Альберіґо да Коніо з округи Романьї. Зпід його руки вийшли, між іншими, Браччіо і Сфорца, які у своїх часах були панами Італії. Після них прийшли всі ті, які аж до наших часів проводили військами Італії. Їх завзятість довела лиш до того, що Італію загарбав Карло, зрабував Людвик, знасилував Фердинанд, зганьбили Швайцарці. Уживали вони того способу, що, висуваючи на перше місце своє власне значіння, відбирали те значіння піхоті. Це тому, що не маючи своїх земель, опираючися на власнім сприті, вони не могли здобути значіння з малим числом пішого війська, а великого не могли прохарчувати. Ось, саме з цих причин обмежилися вони до кінноти, бо при її невеликому числі, завсіди були забезпечені і прожитком, і славою. Врешті, справи дійшли до того, що серед двадцяттисячного війська не було й двох тисяч піхотинців. Крім цього, цілий свій сприт спрямували до того, щоб вони та їх вояки оминули всякий труд і страх, не забиваючи себе взаємно в боях, давали лиш себе брати в полон без кровопролиття. Ніччю не стріляли на обляганих, а облягані не стріляли вночі до їх таборів. Не оточували таборів ні окопами, ні ровами. А зимою не виходили в поле. І на все те дозволяли їх військові правильники. І все те видумали, щоб, як сказано, оминути труднощі й небезпеки. Тим усім довели Італію до рабства і ганьби.