Помічні війська, які також належать до безпотрібних військ, це ті, які кличеться у якогось потужного володаря, щоби прийшов із своїм військом тобі на поміч та оборону, як недавно зробив це папа Юлій. Під час свого походу на Феррару, зробивши сумний досвід із безвартісним наємним військом, закликав помічне військо. І договорився з Фердинандом королем Еспанії, щоб цей своїми людьми і військом поміг йому. Це військо може бути хосенне й добре для себе самого, але завсіди є шкідливе для того, хто його кличе: бо як воно програє, то ти пропав, як переможе, то ти стаєш його невільником. Цими прикладами заповнена вся старовинна історія, але я, все таки, хочу зупинитися над іще свіжим прикладом Юлія II. Нічого нерозважнішого він не міг зробити, як те, що, хотячи забрати Феррару, віддав себе всього в руки чужинця. Та його щаслива доля зродила ще третю причину, завдяки якій йому не довелося зазнати наслідків свого нефортунного рішення. А саме: коли помічні йому війська були розбиті біля Равенни, несподівано для нього і для інших зявилися Швайцарці, які прогнали переможців. І так папа не попав у полон ні до ворогів, бо вони втікли, ні до помічного війська, бо переміг він іншою зброєю, а
