Сторінка:Макіявеллі Н. Господар (Нью-Йорк, 1976).djvu/98

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

стільки мудрий, щоб умів не дати себе зганьбити тими пороками, через які міг би втратити владу і стерегтися, як може, перед іншими; як не може, — хай занадто тим не журиться. А ще — хай не боїться стягнути на себе ганьбу за ті хиби, без яких важко було б урятувати державу. Бо добре розміркувавши над тим усім, зауважимо, що не один вчинок, який здається нам чеснотою, на практиці довів би нас до руїни; другий, хоч і здаватиметься нам хибою, на практиці приведе до безпеки й успіху.

XVI.
ПРО ВЕЛИКОДУШНІСТЬ І СКУПАРСТВО

Починаючи від перших вищеназваних прикмет, кажу, що добре є здаватися великодушним. Але великодушність виявлена так, що тебе за такого мають, шкодить тобі; бо як ти виявляєш великодушність як цього вимагає етика як її треба виявляти, то ніхто про це не довідається, і тебе уважатимуть не за великодушного, а за скупаря. А все таки, коли хочеться зазнати між людьми слави великодушного, тоді треба не занехати нічого, щоб жити пишно і гучно. Але це доводить до того, що володар вичерпає на це всі свої засоби і, врешті, щоб удержати славу щедрого, буде примушений обтяжувати народи податками й хапатися уживати всіх інших засобів, аби здобути гріш. Задля цього його піддані