В редакцію зайшов піїта Грак,
Приніс він віршиків чимало…
І кожний вже йому і сяк і так
Висловлює похвалу.
Грака друкують. З ним ідуть на спілку,
Запрошують на з'їзди, на бенкет…
Хоча в поезіях Грака поезії ні стільки,
Наш Грак — пророк, заслужений поет.
У чому ж таємниця?…
Не таємниця й не дивниця,
Бо Грак, не знаючи, де навіть ставить кому,
Заходить часто й до Обкому…
Якщо ж цей Грак працює в УККА
Чи має у ЗУДАКу руку
Або похвалу й від Маланюка, —
То це вже слави певна запорука.
1956.
|
ВЕДМІДЬ-БЕЗКНИЖНИК „…і нащо нам ґраніт книжок довбати? *** Ведмедику! Ти в батька, бачу, вдався…Проте, поганий з тебе лісовик, |
