Ця сторінка вичитана
ПЕНЬОК У КВІТНИКУ
Нью-Йорк. Гудуть Гудсону води…
В веселім світлім квітнику
Стоїть Пеньок, великий, гордий,
Без ласки й дружби. На віку
Таких Пеньків мені стрічати
Уже доводилось колись…
Іде весна, щоб заквітчати
Поля, майдани й темний ліс.
Усе цвіте. Аджеж, весна є.
І тільки Пень, мов зло сторіч,
В веселім квітнику конає…
Для нього день, як чорна ніч!
Чи зрозуміє хто Пеньок цей?
Чи запалає Божа вись? —
Для нього вже не світить сонце:
Життя і смерть в одно сплелись…
 |
 |
|
КІНЬ ТА СВИНЯ
Свиня, вернувшися з війни,
Де не була ні в якій скруті,
Всі виставила ордени,
Мовляв, — за подвиги здобуті,
Мовляв, і я уже не та —
Від орденів аж золота…
І раптом чує від Коня:
— Ти все одно — Свиня!
