Ця сторінка вичитана
ІСКРА
Упала Іскра у вино червоне:
„О, Боже, дай пожити хоч на мить!
Моя душа в вині холоне
І, наче лист, тремтить…
Дарма!
Чорт-ма
До сяйва повороту…
Пливу у безвість чорнороту!”
ЛИСИЦЯ І БАРАН
Товстий, м'ясистий пишний хвіст,
Що був у Барана,
Лисицю вивів, як на злість,
Із спокою і сна…
Куди б не йшов, куди б не біг
Баран — веселий гість —
За ним з усіх Лисиця ніг
Біжить, щоб з'їсти хвіст.
І думала вона: „Баран —
Звичайний ідіот —
Загубить хвіст… Без бою й ран
Мені впаде він в рот…”
Минали дні і місяці.
Лисицю ж голод брав,
Зійшла вона на манівці
І здохла поміж трав…
