Сторінка:Манило Іван Пеани і кпини 1960.djvu/21

ПЕГАС В ЯРМІ

(На старі мотиви)

 На кінськім ярмарку в містечку Калембет,
Де покупців юрба на все, звичайно, ласа,
 Ізголоднілий степовик-поет
Для продажу привів Пегаса.
 Нетерпеливий гіппокриф
 Ірже, гарцює й весело скака.
І всі з захопленням:
 — Пегас — це диво з див!
 — А хвіст який!
 — А ноги!
 — Шерсть яка!
 — Ось тільки б зняти крила!… Молодця
Такого із радаром пошукай тоді на білім світі!
 — Ти кажеш: рідкісна порода ця?
А що, як він злетить до хмар, несамовитий?
Ні, не куплю — не буду в дурники пошитий!
Аж, гульк, підходить інший покупець:
 — Хоч крила, — мовить він, — безмірно шкодять справі,
Та їх обрізати ще ж можна накінець —
 І буде кінь, як кожний кінь, на славу…
Отримуй гроші, друже! Ось мій гаманець!
Зрадів поет. Усе ж продасть крилатого коня!
Та й каже: „По руках! Адже, голодний я щодня!”
 Привів Коня додому наш Степан,
 Над ним тепер він, звісно, Бог і пан…
Ні дать, ні взять — запріг Пегаса в бричку
 І виїжджає за село…
Гримлять, регочучи, селяни, бо повз річку