ПЕГАС В ЯРМІ
(На старі мотиви)
На кінськім ярмарку в містечку Калембет,
Де покупців юрба на все, звичайно, ласа,
Ізголоднілий степовик-поет
Для продажу привів Пегаса.
Нетерпеливий гіппокриф
Ірже, гарцює й весело скака.
І всі з захопленням:
— Пегас — це диво з див!
— А хвіст який!
— А ноги!
— Шерсть яка!
— Ось тільки б зняти крила!… Молодця
Такого із радаром пошукай тоді на білім світі!
— Ти кажеш: рідкісна порода ця?
А що, як він злетить до хмар, несамовитий?
Ні, не куплю — не буду в дурники пошитий!
Аж, гульк, підходить інший покупець:
— Хоч крила, — мовить він, — безмірно шкодять справі,
Та їх обрізати ще ж можна накінець —
І буде кінь, як кожний кінь, на славу…
Отримуй гроші, друже! Ось мій гаманець!
Зрадів поет. Усе ж продасть крилатого коня!
Та й каже: „По руках! Адже, голодний я щодня!”
Привів Коня додому наш Степан,
Над ним тепер він, звісно, Бог і пан…
Ні дать, ні взять — запріг Пегаса в бричку
І виїжджає за село…
Гримлять, регочучи, селяни, бо повз річку
