Марія Виленська, що писала свої оповідання — „Народні Оповідання”, підписуючи себе Марко Вовчок, прийшла на світ 10. грудня 1834 р. в маєтку свого батька Олександра, близько села Козакова, в Єлецькому повіті, Орловської губернії. Вона жила в московському окруженні, одначе обставини так склалися, що в душі молодої Марії зростала симпатія до всего, що українське, уже від її дитинства. Марія Виленська знала українську мову від дитини; її дід любив співати українських пісень; одначе правдиве освідомлення перейшла Марія в Харкові, де саме вона познайомилася з українською літературною мовою. Врешті її побут у Немирові завершився її працею на українському літературному полі. До Харкова приїхала Марія — Марко Вовчок — учитися; Харків був, після Полтави, другим вогнищем умового українського життя. Тамошній університет був заснований (1805 р.) заходами українського громадянина Василя Каразина; важний тим, що старанням деяких професорів став там виходити (з 1816 року) „Український Вісник”, між університетською молоддю розбудилася цікавість до української місцевої історично-поетичної старовини. Наш український славний письменник, Григорій Квітка-Основяненко, був директором театру в Харкові; та якраз тоді, як Марко Вовчок училася в харківськім пансіоні, ректором університету був український поет Петро Артемовський-Гулак.
Але життя Марка Вовчка так якось склалося, що вона не зазнала щастя ні в свому подружжі, ані тимбільше в письменстві. Тимто й вона довший час перебувала на еміґрації, не хотіла з другими ділитися своїм горем, ховала
