Він слухав лекції в університеті, дуже багато читав. Відомо, що він вивчав «Руську Правду», «Слово о полку Ігоревім», «Літописи російські», історичні праці Бантиш Каменського, знайомився з історією українського й інших слов'янських народів, з їх віковою визвольною боротьбою.
Розвиткові Шашкевича сприяло зближення з чеським літератором і ученим Православом Коубеком. Від нього юнак діставав чеські видання, довідувався про культуру, літературу чехів, про чеське національно-культурне відродження. Коубек спонукав Шашкевича перекласти українською мовою так званий «Краледвірський рукопис», який вважався у той час зразком чеського народного епосу.
Та далеко більше значення в розвитку М. Шашкевича мало його звернення до народної творчості і до творів нової української і російської літератури. З радістю й захопленням він зустрів і читав збірки українських народних пісень, виданих у Петербурзі й Москві — «Опыт собрания старинных украинских песней» М. Цертелева (1819), «Малороссийские песни, изданные М. Максимовичем» (1827). Ці збірки розкривали перед Шашкевичем невичерпні скарби народної поезії, стали великою школою художньої творчості, даючи повчальні зразки того, як можна народною мовою змальовувати життя, висловлювати заповітні думки і почуття. Читаючи ці книги, юнак усвідомлював, наскільки відірваною від народу і чужою йому була галицька література, пройнята клерикалізмом, вірнопідданством, чинопочитанням; у Шашкевича вироблялось переконання, що збирання й видання народної поезії в Галичині допоможе звернути літературу до народного життя і народної мови, буде служити боротьбі проти політики
