Недовгим було життя М. Шашкевича, невелика його літературна спадщина. Та своєю діяльністю він послужив справі розвитку нової української літератури на західноукраїнських землях, зміцненню громадсько-літературних зв'язків з Україною і Росією, зверненню літератури до народного життя й мови.
Творчість М. Шашкевича належить до прогресивного, демократичного напрямку в українській літературі.
Маркіян Семенович Шашкевич народився 6 листопада 1811 року в селі Підлисся, кол. Золочівського повіту на Львівщині, в родині сільського священика. Вчився Маркіян спочатку в так званій нормальній школі, потім у Бережанській та Львівській гімназіях, а в 1829 році вступив до Львівської духовної семінарії. Це відповідало бажанням батька і усталеним традиціям. До того ж семінаристів забезпечували житлом і харчуванням, а для небагатої родини, де було семеро дітей, це мало неабияке значення.
В семінарії панувала мертвотна схоластика в навчанні і жорстокі казармені порядки. Важко було миритися з цим жвавому, допитливому юнакові. За вільнодумство, причепившись до незначного порушення розпорядку, Шашкевича в лютому 1830 року виключили з семінарії. І хоч розгніваний батько відмовив йому в будь-якій підтримці, Маркіян залишився у Львові. Тут він зазнав багато лиха і захворів на сухоти, але не опустив рук. Жадоба до знання, діяльності перемагала злигодні і хворобу.
Шашкевич наполегливо займався самоосвітою