Цю сторінку схвалено
РОЖА
Ах ти, рожо, красна рожо!
Чомусь рано розцвіла?
А розцвівши, ізмерзла?
А, змерзнувши, зов'яла?
А, зов'явши, опала?
В вечір сиділа-м, сиділа-м довго,
сиділа-м, аж кури запіли;
нічого не могла-м дождатись,
всі тріски, скалки ізжегла-м.
Вснула-м, приснився ми ся сон,
що мені небозі
на правій руці із перста
золотий зволікся перстень,
вилетів дорогий камінь.
Я камінця не найшла,
милого ся не дождала.
