виучені в віщбах витязівських.
У одной суть дошки правдодатні,
меч у другой, кривди караючий;
протів ним поломінь правдозвісна
і під ними вода святосудна.
З отцівського стола золотого
почала княгиня говорити:
«Мої кметі, ляхи і владики!
Сесю братем розсудіте правду,
що ся вадят о спади отцівські,
о отецькі спади між собою.
По закону богів вікожизних
обом в одній пробувати власті
або рівнов розділитись міров.
Мої кметі, ляхи і владики,
виповіди мої осудіте,
чи по вашому они розуму.
Сли не по вашій они суть гадці,
встановіте, як би іншим чином
помирити сколочених братей».
Склонилися ляхи і владики
і почали стиха говорити,
говорити стиха між собою,
і хвалити єї виповіди.
Встав Лютобор з Доброславска горба,
яв такоє слово говорити:
«Славна княгине з отцівского стола,
із отцівского стола золотого!
Розмислили ми твої виповіди.
Збери голоси по народу свому».
